Hamburg 13-17 липня

просто роб.тиждень (закінчився)



У нас зараз такий дощ! і не просто дощ а градюка! Сиджу у веранді, п*ю чай із кувшинчика із піалушки по-узбекськи, слухаю німецьку радіохвилю (ну дуууже приємну музику ставлять, людську, без істерії. підкинути їм диск вікторапавліка?), і під свічки, як кошеня Гав, боюся.

На тижні хазяйка пригощала узбекською самсою - класна. (і хозяйка теж). За це навчила її варити гречку - в Узбекистані вона була дефіцитом, варили раз на рік, тому рецепт ніхто не запам*ятовував.

Весь тиждень був дім-робота-дім. Учора із сусідкою по кабінету Інною пішли в торговельний центр на розпродажі, у стоковому можна вішати вивіску "Все по 20, 30, 40 євро" від кофтинок до кашемірових жакетів та джинсів 28 видів. Хто там казав, щоб не брала речей, бо тут можна купити? - канєшна, мої розміри навіть тут відсутні. Тому ми з Іною (у нас однаковий розмір тілес) більшість скупилися в дитячому відділі.

В один з днів набрела на магазин декору та меблів - ех, сюди б Картавцеву, вона б облежала усі плетені дивани, усі дерев*яні коробочки, обкрутила би барні стільці з лози... Багато красивенних ваз, але Вітик, можеш бути спокійним - вони дуже великі, тому не купила. Реально усе коштує відносно недорого, а наприклад нещодавно хазяєва "прибирали" в хаті, то викинули: сканер, 2 програвачі відео-касет, 2 стільці складні, купу шампунів та кремів, коврик, етажерку, працюючий телевізор... та ще багато чого - все виноситься на вулицю, потім кимось підбирається, реально класно тут бути безробітним. Навіть відео-касети в маркетах ще продаються - по 3 євро за штуку.

Розвідала парчки - один недалеко від інституту, частину якого він забрав під будівництво надсильного лазеру (X-FEL), тут навалом лавочок, сміттєзбірників, 2 озера-калюжі, де собаки гребуть за паличкою. Блін, тут не гидко звернути в кущі - нема сміття, стаканчиків, пакетів! аж дико... тому не змогла розслабитись у незвичній осбановці і не попісяла. Другий - вже знайомий Волькспарк - тут є альтанки, апхіли й даунхіли, можна розігнатися велом (але щоб не збити бабульку чи іншого велосипедиста), він нефігово великий. Серед лісу почула музику - враження, що звучить із самого стадіону Арена (так гарно чути) - думала, що то репетиція якась цікава. Виявилось, що звучало маленьке захлябане придорожнє кафе, в якому сиділо троє друзів (спортсмени виконали програму, тому винагороджувались пивом), а на весь ліс грав Пінк Флойд.. На фоні пташок, це було дууже круто. Уявіть аналогічну ситуацію на Гідропарку.

У фотоальбомі знову буде багато будиночків, двориків звичайних бургерів. Фоткала не найгірші, але й не найкращі, є взагалі ульотні - двір як ботанічний сад, всередині статуетки, качелі, флюгера. Проїжджала навмисне повз жилі квартали довідатись, як проходять звичайні бургерські вечори - бургери валяються на травці чи на розкладушці у дворі, вечеряють за столом у дворі чи у домашній оранжереї (часто вхідні двері ведуть у прозору, дуже озеленену оранжерею, світський раут у ботсаду), ходять з трекінговими палками, вигулюють собак, граються з дітьми у дворі чи женуть футбол.... Взагалі настільки люди мають багато часу _для себе_, так насолоджуються днями, що хочеться своїх рідних та близьких поселити сюди хоч на де-який час. Наскільки хазяєва сумують за Узбекистаном, настільки самі усвідомлюють - тут у них великий дім, город, подвір*я, машина, але їх зарплати вистачає якраз, щоб виплатити кредити (будинок і ще якісь), тому вони беруть квартирантів, щоб залишались гроші на інші потреби. Але разом з тим, вони зовсім не паряться, наприклад, що поставити на стіл, щоб не голодувати, а одяг і меблі купують задешево через каталоги, фламаркт чи віддають знайомі (коли викидають), тому загалом вони живуть краще, ніж жили б у будь-якій екс-республіці. На тему соціального забезпечення напишу пізніше, більш розвернуто. Але більше і більше пересвідчуюсь, що "в Германії працюють або дураки, або з СРСР".

Щоб перейти дорогу, треба не втикати, як я перші дні, а нажати жовту штуку-таймер - на великих дорогах світлофори без потреби пішоходів не переключаються. (фото 1) До речі, усі фото зроблені в середині робочого дня - демонструють реальну завантаженість вулиць, ні заторів ні пробок. На цьому фото - середньостатистичне перехрестя.

У жилих кварталах, де велика згущеність будиночків і нема широкої дороги, часто є стежки, марковані лише для пішоходів чи велосипедистів, прикольні таємні коридорчики. (фото 2).

Хтось вже рахував приблизні витрати наших статевонеповноцінних політиків на рекламу? А тут на дорогих бордах чи скролах не бачила ЖОДНОЇ політичної реклами - вважається справою честі не викидати кошти "любіміх бабушєк" на тиражування власної морди, а розміщатися на таких примітивненьких бобрових стендах (фото 3,4). Ще я думала, чому ж місцева влада не тирить собі кошти в карман - чим більше взнаю соціальну політику країни, то бачу, що тут люди захищені, і не лише в конституції: в принципі соціальних виплат вистачає, щоб не працювати і жити краще, ніж в києві живе працююча сім*я (пн-пт, з 9 до ...), але чому ж омріяний соціалізм майже досягли тут, а не в лісах, викохавших лисих на броневику! Так от їхні політики також, мабуть, їздять по закордонам, островам, санремо, пікаділлі, невже не хочеться мати там віллочку-дві і островок для повалій, побудовані на натирені кошти? Дивні - нашим хочеться, нормальне людське бажання, а їхнім не хочеться... Хазяєва розповідали, узбекський "рабінович" в Еміратах (чи де там..не важливо) побудував величезний Палац на честь свого батька, і поруч Палац(-ик, хрущівка) для себе вартістю в багато сотень мільйонів євро, і запросив багато відомих людей на варенички та випендрьож. Серед них був Річард Гір. От він і сказав, що "коли у наших багатих людей з*являються величезні гроші, вони допомогають дітям Африки чи іншим знедоленим, а не викидають їх так безглуздо". Цікаво, йому тортика на дорогу спакували?

Фото тута http://monmourencie.io.ua/album259234


Создан 18 июл 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником