Гамбург

Новорічні тези



На «ранечнику» нашого експерименту в інституті головний споукс-персон нарядився дідом морозом та роздав усім присутнім дітям цукерки. Потім було їдло, питло та спілкування, найдовше залишилось пару німців та наша українська група (навіть росіяни не витримали), і потім ми прибирали. Дорослі дядьки, поважні вчені збирали одноразові тарілки, згрібали сміття, головний споукс-персон залазив на стола зняти гірлянди та тягав із нами стільці. Дуже проста, приємна людина. Не те, як трапляються у Києві «начальнички відділочків з однієї людини», і тепер у нього на візитівці написано «начальник», і тепер ходе задравши носа, споглядаючи «чернь» під ногами. Потім пішли із ними та пітерцями на Різдвяний ярмарок на глінтвейн, ще раз здивувалась, як по-свійськи ці поважні вчені спілкуються з молодими «лошарами». Підійшли дружина і дочка з бойфрендом одного з них – дідуля років 60-ти так весело чмокнув їх у щоки, а до бойфренда (школяра) своєї дочки (школярки) ставився дуже поважно, як до рівні, ніяких підкастів «ти не перший і не останній, це у вас несерйозно». Виявилось, що у одного троє дітей, у іншого четверо, там грошей не вистачає, там любить собаку (і, схоже, вона єдина розуміє і приймає його безумовною любов*ю).. – такі прості, схожі на наші проблеми. Я думала, ці люди, захоплено помішані на фізиці, взагалі не переймаються такими дрібницями, як сім*я, побут, і приємно помилялась.

Є у нас в інституті один класний вчений, схожий на Біла Брафорда, але настільки відірваний від звичного людського життя, навіть у неакуратному вигляді – заляпані штани, безрозмірні футболки, розтягнуті коліна навіть на джинсах, забруднений масними руками ноутбук, і на плечі фліски здохлий своєю смертю павук, і так він носився, як орден, майже тиждень. У купі з кучерявою безладною зачіскою це гарно доповнює портрет справжнього, захопленого фізика.

На новий рік поїхала у центр за шоу, і не прогадала – 2,5 годинний різнобарвний самодіяльний салют по враженням зрівняється, мабуть, із 40-хвилинним оргазмом у свині. Салют на річковому порту влаштовувала не держава, а люд накупив власноруч і бемкав (з самого ранку 31-го по усьому місту, як спалахи гармат): раз у 30 хвилин, раз у 10, щохвилини, …, кожні 3 секунди (з 9 вечора), 5-20 різносторонніх залпів щосекунди (з 11 до 01 ночі). Враховуючи, що салютовини коштують від 5 до 60 євро (за складність), важко уявити, скільки бюджетів малорозвинених африканських країн у прямому сенсі «було випущено в повітря». Бахкало, бамкало, пищало, злітало по діагоналі, угору, крутилось під ногами, сипалось дощиком, падало кульками, малювало стрічки, самозабарвлювалося стільки усього з різних сторін, що хотілося розвосьмеритись, аби очі за усім могли услідкувати. Ближче до 0:00 до причалів зтягнулися човни і баркаси, прикрашені вогниками та салютами, і вони давали святкові тягнучі гудки. А потім увесь народ попер у кабаки на Ріпербан – ось у цьому велика різниця між європейським різдвом та новим роком; перше свято релігійно-сімейне, 25-26 грудня місто як вимерло, а 31-01-го ринулось на розпусну вулицю у пошуках нової сім*ї.

Картина: у метро двоє молодих арабів, ведуть себе розпусно та похабненько з душком «троєщинський пустир опівночі», навпроти них сідають дві німецькі кралі у міні, почалась розмова на підвищених тонах – ну всьо, думаю, дівчат знайдуть з перерізаними горлянками. Та розмова повертається так, що вливаються нові співбесідники, регочеться вже піввагону, з середини вагону хлопці втягнули в розмову 50-літню парочку, що до цього кумедно цілувались та жмакали одне одному сідниці, а потім араби встають та мирно йдуть. Але загалом по спостереженням, араби тут ведуть себе якось визиваючи та, як на мене, паскудненько, дуже схожі на нашу гопоту, і більшість міліцейських викликів саме через їхню кров. Деяких їхніх молодих хлопців можна побачити у парі з німецькою леді «за 50», яку він старанно виціловує та задовольняє – може, то так беруться гроші на еміратське будівництво? Я не бачила, щоб африканці так продавались, а араби – легко. Сьогодні у натовпі черговий такий пацан із «мамусею» у перервах між пестощами висцявся прямо серед людей між ногами, поки ми задравши голови дивились салют (через свій зріст мені вдалось побачити те, що було нижче салюту), потім пожбурив у Ельбу скляну пляшку. І як таких пускають у Європу?

Черговий раз раділа роботі поліції та медиків – у місцях масового скупчення не просто приганяють дві калічні «червоного хреста», а штук 6-8 швидких та й 3 напнуті лікарські намети з койками, поліції, мабуть, більше, ніж глядачів, серед них багато дівчат. З поліцією нормально жартують, спілкуються, вони взагалі якісь адекватні та з ознаками освіти на обличчі, дуже багато з сережками, пірсінгами, татухами, іноді здається, що то геї у процесі рольових ігор. А коли містом їде будь-яка швидка служба з мигалками, громадські машини як за рухом магічної палички зупиняються, залазять на обочину, перелаштовуються якими хоч кульбітами, аби пропустити служби, це прикольно спостерігати.

Неноворічні фото тута http://monmourencie.io.ua/album332867


Создан 03 янв 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником