Гамбург (bonus)

сметана



- Скажи, Ваня, а правда, мы душевно богаты?
- Не-ет, Маня, богаты мы духовно, а душевно мы больны.


No milk today, молока останніми днями нема, потребуються сметанкові річки та скрабові береги. Усе навколо плавиться, зелень і людська шкіра жовтіють, земля і плечі тріскаються, на тренуваннях народ видає дива гнучкості та акробатики, пластилінове небо та гутаперчеві автобуси. У одні плавильні вихідні із двома київськими студентами та їх науковим керівником їздили на Північне море, по дорозі зупинялись дивитись різні цікавинки, усі вони знаходились уздовж берега цього ж моря. Наприклад – заповідну зону із місцем гніздування та розмноження чайок та інших морських птахів, ніс згортається на потилицю від рибного запаху продуктів їхнього життя, майже під ногами валяються яйця, а самі пташки чомусь відчули від нас загрозу та почали пікірувати розчепіреними пазурами у волосся. Місце цікаве ще тим, що це невелика ділянка дикої природної землі, яка залишилась у країні, а взагалі у Німеччині 99% земель розкультивовані і працюють на благо виборців Меркель. Потім зупинялись у грязевому лимані: коли море відступає (відлив), народ обмазується глиною з дна моря та із собаками чи дітьми на повідках чухає гуляти у глиб «води», тільки маківки чорніють новостворених Ісусів, що йдуть там, де були хвилі. Нарешті, добрались до пляжу (берегова лінія майже 2 кілометри, і десь у кінці пляж для нудистів), пісочок, туалети, кайти, і море теплюще, як чай, і таке ж кольором. Навколо велика лісова зона із стежками, пішохідними маршрутами та чистотою хвойного лісу. Уперше в житті спостерігала приливи-відливи, це справді фантастично усвідомлювати, як наша планета пов*язана із Місяцем. Північне море дуже-дуже пологе, тому швидкий процес діянь Місячного Моїсея спостерігається наглядно і очевидно (двічі на день приплив, двічі – відплив), а вода прогрівається, як на сковорідці. То було найдовше купання за усе моє життя, сиділи у воді годинами, навіть поїсти ніколи було. Для зручності допитливих німців на пляжних стовпчиках прибитий розклад припливів-відпливів на найближчі 2 місяці, і ви не повірите – з точністю до хвилини. Для того, щоб якийсь дурік, чухнувши у море, не загубився, як Міронов «Мама, памагітє, мамочка, пшёл вон, щенок». На свою голову, запитала у студентів та їх керівника, скільки триває найвища(найнижча) фаза води у припливах, так вони задумались і далі їхали мовчки. Вираховували. Тільки час від часу хтось скидувався «Так період 12 годин, чи 6?», «корінь квадратний з 5 чи з 2?». Наукові фанати :)

На запитання німцям «чи ви купаєтесь у Ельбі?» вони дивляться, як на прибульця – «у цій брудній воді?? Нєєє, ми ходимо у басейни». У порівнянні з їхньою «брудною» водою, наші водойми нервово зеленіють та вкриваються психічно-масляними плямами. Але все ж випробувала один з відкритих басейнів, правда там багато було росіян, турків та циган (надзвичайно товсті! Навіть 12-літні дівчата усі у складках, як жирові шарпеї). Навколо бассейну – туалети, роздягальні, велика паркова зона із деревами, спустилась водяною гіркою, правда чуть не набили морду 5-літки.

Бачила віллу Клічко та його величеньку лісову власну зону, дуже затишно і без понтів. А на пляжах Бланкенезе вихідними грає безкоштовний різноманітний джаз, і усе це навпроти нічного вогнистого порту, куди тільки що завернув великий сухогруз. Порт працює, музиканти сидять між піском та глядачами та палять вогнища під пиво і вино. І трубач хрипить піском із блиском гнутого саксофону.

Їздила у середньовічне містечко у гості до капоейристки, мангалили, грали у шведську гру (аналог «городков» з дерев*яних брусиків), була вечірка, потім поперли на іншу вечірку, поки перли – вона закінчилась, то пере-перли на озеро у межі міста, купались голяка (а не такі вже ці німці і занудні!). А дівчина ця «на пошті працює ямщиком», тобто лісником, її робота полягає у тому, щоб ходити щодня у ліс, відмічати на мапі, де що росте, маркувати дерева та знаходити цікаві дари природи. І тому вона вірить у духів лісу (дерева, каміння, кущів), і тому арендує кімнату у 5-кімнатній квартирі (де у кожній кімнаті живе хтось такий же самий чудний, мають загальну кухню-ванну-туалет, добровільна комуналка, але чистота підтримуєтсья встановленим графіком чергувань, і чужою бритвою ніхто не користується), і тому у її кімнаті лише лампочка без плафону, велике вікно, фотки на стінах та спальник на підлозі, і тому ми з нею у Кілі знайшли курячого бога, і тому вона класна. Наступного дня катались місцевими селами у пошуках гарного озера, то блін – у їхніх селах перед коровниками розбиті клумби! Усі поля поливаються, чисті, прибрані, щось росте, багато конячок та овець, дуже дуже радісно спостерігати розвинене господарство. А «у селах веселих і люди веселі», як казав наш класик. Той науковий керівник, що возив на Північне море, після відвідування наукового мітінгу у Києві в Університеті Шевченка намагався згадати «Цей ваш футболіст, тарам-тарам-… Ну, ще вашого поета так звуть..» - «Тарас Шевченко?» - «О так, тарам-тарас!». Нарешті знайшли гарне озеро, навколо Полтавська природа, але чиста, природня, вода теплюща, коричнева та пахуча, немов свіжий відвар молодої кукурудзи. Частина озера огороджена буйками, бо там гніздуються качки та інші птахи, по воді "структурними композиціями" розкидані білі та червоні водяні лілії, верби стелються поверхнею, у їхніх гілках приховано воркують дикі голуби. Качки підпускали до себе досить близько, багато сімей якраз привчали малечу до води. Одне сиділо на спині у матері, як на баржі, і стиха щось собі протестувало, поки качка не пірнула і воно залишилось безпорадне над водою. Почало пищати та збовтувати воду, а коли мати випірнула через кілька метрів – стрімголов, стріпочуючи куцими крильцями, торпедою чкурнуло до неї знову на спину. Так повторювалось по декілька разів із усіма жертвами батьківської ласки, а деяких каченят, що вже впевнено пухнастими хвостиками розтинали поверхню ставка, матері учили пірнати. І я розумію, наскільки це страшно пробувати вперше, бо теж пробувала пірнати у тому басейні з циганами, але більше плюхалась пузом, як безпарашютна коала, навіть морду водою відбила.

Продовжую сезон спання під небом, зранку тіло у спальнику, а морда з четвертої години вже стирчить під сонцем, тому виглядаю як рум*яна ідіотка, що невміло нанесла на пику тональний крем. Тепер усі вірять, що батько у мене негр, від нього у мене голова, а усе інше – від білої матері. Раз посеред ночі у морду потикалась інша морда, чиясь кішечка зайшла у гості, схоже було, шукала справжнього мужчину, а у нас лише товстий старий Васілій, і я розумію, як вона розчарувалась. (Кошка говорит коту: - Давай в прятки играть. Если ты меня найдёшь, я стану твоей женой. А если не найдёшь, я вооон в том шкафу. ) То залишок ночі спали разом, вона відходила та знову поверталась. Хазяєва досі словесно любуються картиною маслом на хліб – виходять о 5 ранку на город, а там моє тіло, а поруч стирчать вушка, кішка стереже сон. Така фелічіта бентежна.

На прощання шлю вам промені божественних фруктів літа
www.dailymotion.com/video/x1qtd4_mungo-jerry-in-the-summertime_creation


Бонус для тих, хто дочитав до кінця
Балтийское море (препаскудно було холоднюче у квітні, капоейра-семінари у м.Кіль) имеет такое название не везде. В языках германской группы, кроме английского, оно зовётся Восточным морем, а вот в эстонском — Западным, что логично с точки зрения географии. Несовпадение проявляется в финском языке: здесь море тоже Восточное, хотя расположено к югу и западу от Финляндии. Это объясняется тем, что Финляндия долгое время была частью Швеции, и название моря утвердилось как калька со шведского языка.

Фото тута monmourencie.io.ua/album370806


Создан 12 июл 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником